Меліоративні системи
Згідно основних завдань, покладених на Кілійське МУВГ є організація експлуатації водогосподарських меліоративних систем міжгосподарського значення, подача води на зрошення, виконання поточних і капітальних ремонтів міжгосподарських меліоративних мереж, паспортизація систем, проведення заходів щодо попередження шкідливої дії вод і ліквідації її наслідків, участь у введенні еколого-меліоративного моніторингу, а також забезпечення населення і галузей економіки якісною водою тощо.
В зоні обслуговування Кілійського МУВГ 93439 га зрошуваних земель на 19 зрошувальних системах, з них 10868 га рисових систем. Подача води в зрошувальну мережу здійснюється 98 насосною станцією: з них 81 – зрошувальних, 9 подвійної дії (з них 2 дренажних) та 8 – питного водопостачання загальною потужністю 38 тис.кВт, продуктивністю 115 тисяч м³ в секунду.
На зрошувальних землях сільгосппідприємці вирощують овочі, зернові, технічні культури та рис. Управління забезпечує питною водою сільські населенні пункти Кілійської та Татарбунарської ОТГ.
Кілійський район
Рисові системи, всього 10868 га:
1.Кілійська РЗС – 4832га
2.Лісківська РЗС – 3859га
3.Мічурінська РЗС – 1016га
4.Кілійська – Маякська РЗС – 1026га
5.ВНДІрис – 135га
Зрошувальні системи, всього – 27508га:
6.Василівська ЗС – 1694га
7.о. Кислицький – 1634га
8.о. Степовий – 607га
9.Татарбунарська ЗС – 12714га
10.Червоноярська ЗС – 7617га
11.Шевченківська ЗС – 999га
12.Приозернянська ЗС – 1217га
Міжгосподарська -144га
Мале зрошення – 882га
Татарбунарська ОТГ, Арцизька ОТГ, всього – 54983 га:
1. Татарбунарська -19533 га
2. Виноградівська -1828 га
3. Кагачська – 1734 га
4. Дмитрівська -1121га
5. Дунай – Дністровська ЗС -29152 га
6. Ново – Кагачська – 1271га
7. Ново –Каменська -342 га
Міжгосподарська зрошувальна мережа Кілійської рисової системи складається з магістральних та розподільчих каналів з залізобетонним облицюванням. Прив’язана площа – 4832 га.
До Кілійської рисової ЗС відносяться 6 насосних станцій:
НС-1 –водозабірна;
НС “Держфонд” – двохсторонньої дії;
НС-2 – двохсторонньої дії;
НС «Осушувальна» – скидна;
НС «Дружба-1» – водозабірна;
НС «Дружба-2» – скидна
НС “Держфонд”- введена в експлуатацію у 1967р., двохсторонньої дії. Забір води здійснюється з р. Дунай (4 агрегатами, загальною продуктивністю – 2,86 м³/с) і подається по напірному трубопроводу на зрошення в канали Р-1, Р-2, які обладнані гідрометричними постами.
Дві точки водовиділу обладнані трубчатими водовипусками.
Зрошувальна насосна станція НС-1 -введена в експлуатацію у 1967р. Здійснює забір води з р. Дунай по каналу Міжколгоспному та підвідному каналу (6 агрегатами, загальною продуктивністю – 7,98 м³/с) і подає по напірному трубопроводу в канали МК, Р-3, Р-6, які обладнані гідрометричними постами.
Насосна станція НС-2 – ведена в експлуатацію у 1963р., двохсторонньої дії, яка є точкою водовиділу. Забір води здійснюється з р. Дунай (3 агрегатами, загальною продуктивністю – 2,88 м³/с) та подається по напірному трубопроводу через водовипуск трубчатий, в канал Р-2, на якому знаходиться гідрометричний пост.
Насосна станція «Осушувальна» – ведена в експлуатацію у 1963р., скидна. Скид води здійснюється 6 агрегатами, загальною продуктивністю – 6,3 м³/с.
Зрошувальна насосна станція Дружба-1 -введена в експлуатацію у 1968р. Забір води здійснюється з р. Дунай по каналам Міжколгоспний та Дунайський (6 агрегатами загальною продуктивністю – 4,18 м³/с) і подається по напірному трубопроводу на зрошення в канали Р-2, Р-3 та МК
Скидна насосна станція Дружба-2 -введена в експлуатацію у 1970р.
Канал «Міжколгоспний» – введений в експлуатацію в 1956-1957 рр., протяжністю 6960м та передбачений для забезпечення водою населених пунктів Ізмаїльського (Кілійсього) району та для розсолення в Стенцівсько-Жебріянівських плавнях. Водоподача на зрошуваліні системи здвійснюється системою головних та підкачуючих насосних станцій, транспортуючих каналів та регулюючих водосховищ. Однією з проблемою каналу «Міжколгоспний»
є його постійне замулення. Так, у 2022р. було прочищено 2,248 км та вибрано 19,77 тис. м3 мулу.
Головна насосна станція (ГНС-1) Татарбунарської ЗС введена в експлуатацію в 1965 році, і призначена для заповнення каскаду водосховищ (Козійського,Дракулівського, Нерушайського,Дмитрівського, Кагачського та Виноградівського) Татарбурської, Дмитрівської, Кагачської, Ново-Кагачської, Виноградівської та Новокаменської ЗС. Подача води проводилась для зрошення земель загальною площею – 27460 га. Водозабір виконується з відкритого каналу Дунайський в земляному руслі довжиною 18,09 км. Подача води виконується в облицьований канал Т-1 загальною довжиною 3 км та пропускною здатністю 10000 л/с, для заповнення Козійського та Дракулівського водосховищ об`ємом 1210 т.м3 та 1629 т.м3 відповідно. Н/ст ГНС-1 Татарбунарської ЗС обладнана трьома агрегатами для подачі води в зрошувальні системи:
-агрегат №1 (насос ОПВ2-110 з електродвигуном потужністю 900 кВт);
-агрегат №2 (насос ОПВ2-110 з електродвигуном потужністю 1000 кВт);
– агрегат №3 (насос ОПВ3-110 з електродвигуном потужністю 1500 кВт).
Зрошувальна насосна станція (ЗНС-6) Татарбунарської ЗС введена в експлуатацію в 1969 році, і призначена для подачі води на зрошуванні землі загальною площею – 6395га та заповнення Кагачського водосховища. Водозабір виконується з північної частини правого берега Дмитрівського водосховища. Подача води виконується в облицьований канал 6МК Татарбунарської зрошувальної системи загальною довжиною 6,45 км та пропускною здатністю 2450 л/с з КПД 84%. Будівля насосної станції виконана з збірного та монолітного залізобетону, має надземну та докову частини, які знаходяться в задовільному стані.
ЗНС-6 Татарбунарської ЗС обладнана чотирма агрегатами, з них працюючих три, загальною продуктивністю 3400 л/с та сумарною встановленою потужністю електродвигунів 1800 кВт:
– агрегат №1 (насос Д3200-75 з електродвигуном потужністю 400 кВт);
– агрегат №2 (насос Д3200-75 з електродвигуном потужністю 400 кВт);
-агрегат №3 (насос Д3200-75 з електродвигуном потужністю 500 кВт);
-агрегат №4 (насос Д3200-75 з електродвигуном потужністю 500 кВт).
Вода подана в систему вимірюється приладом обліку води “ ІРКА”.
Напірний трубопровід н/ст ЗНС-6 ТЗС загальною протяжністю 3160 м виконаний з сталевої труби d=1020 мм під впливом блукаючих струмів та контактом з ґрунтовими водами піддався електрокорозії та корозії, що призводить до частих поривів та неуможливлює стабільну роботу насосної станції на подачу води. Необхідно провести комплексні заходи з ремонту напірного трубопроводу. Рибозахисна споруда н/ст ЗНС-6 виконана з металевої сітки чарункою 2х2 мм, яка закріплена в прямокутних металевих рамах. Необхідно провести модернізацію РЗС.
Зрошувальна насосна станція (ЗНС-7) Татарбунарської ЗС введена в експлуатацію в 1970 році, і призначена для подачі води на зрошуванні землі загальною площею – 1754га, транспортування води на н/ст ЗНС-8 ТЗС та заповнення Виноградівського водосховища.Водозабір виконується з північної частини лівого берега Дмитрівського водосховища. Подача води виконується в облицьований канал 7МК ТЗС загальною довжиною 4,264 км та пропускною здатністю 1800 л/с з КПД 84%. Будівля насосної станції виконана з збірного та монолітного залізобетону, має надземну та докову частини, які знаходяться в задовільному стані. ЗНС-7 Татарбунарської ЗС обладнана п’ятьма агрегатами, з них працюючих три загальною продуктивністю 3000 л/с, та сумарною встановленою потужністю електродвигунів 1250 кВт. 4 агрегати з насосами 18 НДС і 1 агрегат з насосом 200Д-90. Підвідний канал до н/ст ЗНС-7 Татарбунарської ЗС надто замулений та потребує розчищення. Рибозахисна споруда виконана з капронової сітки чарункою 5х5 мм, потребує заміни на сучасні типи рибозахисту.
Канал Дунай- Сасик збудований для регулювання відміток рівня води водосховища Сасик. Довжина підвідної частини каналу складає – 230 м, а відводячої – 13270 м. Ширина каналу по дну складає 75 м, ширина по дзеркалу – 110м. Відмітки дна каналу у баровій частині складають 1,2 мБС, що є незначним і на пропускну здатність каналу істотно не впливає.
Головний шлюз каналу Дунай–Сасик призначений для регулювання води в озері Сасик. На даний час шлюз потребує капітального ремонту. Сегментні затвори потребують очищення від іржі та мулу, капітального ремонту. Нормально працює тільки один затвор. Монтажна рамка та ремонтні затвори вкриті іржею. Машинна зала потребує капітального ремонту: прогнили рейки під вагонкою, осипалась штукатурка, протікає стіна в залі, дах протікає та потребує оновлення. Механічне підйомне обладнання потребує реконструкції та ремонту: заміна важелів, лебідок та тросів.
Підвідний канал Дунай-Сасик довжиною 210 метрів та шириною 100 метрів, збудований для регулювання відміток рівня води водосховища Сасик, потребує реконструкції, очищення від дерев та кущів, мулу, які ускладнюють пропускну здатність каналу. Існуючі відмітки дна підвідного каналу перевищують проектні від 2,2 до 2,6 м, обсяг замулення каналу – 60000 м3. Відмітка дна підвідного каналу вище проектних від 1,6 до 2,0 м.
Дунай-Дністровська зрошувальна система
Система проектувалась у складі комплексу перекидання стоку р. Дунай в р. Дніпро. Першою чергою цього гігантського проекту було будівництво шлюзу на р. Дунай і 13-кілометрового каналу Дунай – Сасик, відторгнення раніш солоного лиману Сасик від моря шляхом будівництва 14-кілометрового запруди, багаторазова відкачка Сасика і наповнення його дунайською водою. При оцінці земельного фонду була розглянута вся можлива площа при водоподачі з озера Сасик, яка складала 151,5 тис.га. Будівництво Дунай-Дністровської зрошувальної системи розраховувалось на 4 черги. Перша черга 29,2 тис.га. Будівництво Дунай-Дністровської зрошувальної системи почалось в 1975 році. Канал Дунай – Сасик побудовано у 1977 році, захисна гребля у 1978 році. З 1980 року почали вводитись в експлуатацію насосні станції, канали, зрошувальні землі, дощувальна техніка.
Джерелом зрошення ДДЗС є водосховище Сасик з повним об’ємом 530 млн.м3 води, площа дзеркала 20,8 км2. До озера залучається частина стоку ріки Дунай, в середньому 400-600 млн.м3 в рік. При створенні Сасикського водосховища формування його гідрохімічного режиму проектувалось в два етапи. Перший етап названий періодом розсолення, був направлений на пониження середньої по водоймищу мінералізації лиманних вод з 18-20 до 1,5-2 г/л. Для другого етапу характерні коливання середньої мінералізації води від 1 до 2 г/л, з її зменшенням в період притоку дунайських вод до 0,8-1,0 г/л, що забезпечувалось щорічним 3-4 кратним водообміном. Однак, продовжити будівництво каналу Дунай-Дніпро по відомим економічним і політичним наслідкам не вдалося. Водосховище Сасик стали опріснювати шляхом місцевого водообміну за допомогою насосної станції НСВ і каналу по східному березі.
На 1 січня 1983 року введено в експлуатацію 13677 га зрошуваних земель. Перша черга системи розміщена на території двох районів Татарбунарського та Саратського. Закінчено будівництво першої черги ДДЗС в 1987 році і в цьому році почалось будівництво другої черги на площі 19 тис.га, яка здана в експлуатацію в 1989 році. Для опріснення північної частини оз.Сасик та подачі більш якісної води із південної частини озера був побудований канал двосторонньої дії нульовим уклоном ГМК-2. В 1989 році на площі 1400га була проведена реконструкція зрошувальної мережі з заміною дощувальної техніки ДФ “Дніпр” на ДМ “Фрегат”.
Площа зрошуваних земель ДДЗС – 29232 га (підпорядкування Кілійського МУВГ), з них з державними зрошувальними системами 29152 га. Площа земель з дренажною системою 427 га.
Міжгосподарська мережа. Протяжність зрошувальної мережі 105,5 км, у тому числі відкритої 84,4 км, закритої 21,1 км. Протяжність колекторно-дренажної мережі 12,2 км. На системі функціонують 3 рибозахисні споруди, 83 гідротехнічні споруди. Побудовано 29 насосних станції, з яких 22 законсервовано, на 3 обладнання списано.
Внутрішньогосподарська мережа. Передано в комунальну власність 29091 га. Розпайовані як: богарні землі 9506 га, зрошувані землі 19585 га, використовувати як зрошувані – 2859 га.Протяжність зрошувальної мережі -544,5 км. Поливна техніка відсутня.